+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Частини мови

Частини мови – класи слів у мові, що виділяються на основі спільності їх синтаксичних, морфологічних та семантичних властивостей. Розрізняють повнозначні частини мови (іменник, дієслово, прикметник, прислівник) та службові частини мови (сполучник, прийменник, частка, артикль). До повнозначних частин мови традиційно відносять також числівники та займенники.

Під час типологічного аналізу до однієї частини мови відносять слова, здатні перебувати в реченні в однакових синтаксичних позиціях або виконувати однакові синтаксичні функції. Наприклад, одною з ознак, що розрізняє іменники й дієслова в українській мові, є можливість бути головним членом атрибутивної конструкції з прикметником. При цьому важливим є не лише набір синтаксичних функцій, але й ступінь характерності кожної з функцій для певної частини мови. Ці функції поділяються на первинні та вторинні (пов’язані з деякими морфологічними та синтаксичними обмеженнями). Так, в українській мові і дієслово, й іменник можуть виконувати як функцію підмета, так і функцію присудка. Проте для дієслів функція присудка є первинною, а функція підмета – вторинною. Для іменника ж функція підмета є первинною, а присудка – вторинною. Іменник може бути підметом з присудком будь-якого типу, в той час як дієслово не може виступати в ролі підмета з присудком, вираженим дієсловом в особовій формі. Синтаксичні функції визначають і поділ на класи службових слів (службових частин мови).

 

Кожній частині мови властива особлива система граматичних категорій. Будучи вираженими морфологічно, набори граматичних категорій охоплюють усі слова конкретної частини мови або основне ядро цих слів. На цьому ґрунтується морфологічний критерій виділення частин мови в неаморфних мовах. Так, в українській мові для іменника властиві число, відмінок і рід, для прикметника – ступені порівняння, число, відмінок і рід. За морфологічною класифікацією виділяються форми, що поєднують морфологічні ознаки різних частин мови (наприклад, дієприкметники, які мають морфологічні ознаки дієслова й прикметника).

Розподіл слів за частинами мови у всіх мовах підпорядковується певним семантичним закономірностям, які служать основою для семантичної характеристики частин мови. Ця закономірність дозволяє говорити про загальне значення предметності іменників як частини мови. Так само для дієслова встановлюється загальне значення дії або стану, для прикметника – якості, для прислівника – ознаки дії та якості.

Проблема, що стосується сутності частин мови та принципів їх виділення в різних мовах світу, – одна з найбільш дискусійних проблем загального мовознавства. Це питання залишається дискусійним і в наш час.