+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Дієприкметник

Дієприкметник – нефінітивна форма дієслова (вербоїд), яка позначає ознаку імені (особи, предмета), пов’язану з дією, і використовується атрибутивно («палаюче вогнище», «розбитий глечик»). У дієприкметнику поєднані властивості дієслова і прикметника. Граматично дієслівні ознаки в деяких мовах виявляються в наявності категорії стану («пишучий» – «писаний»), виду («підписуваний» – «підписаний»), часу, в збереженні моделей керування та прилягання. Дієприкметник може також виражати значення таксису (одночасність або попередність позначуваної ним ознаки стосовно дії, вираженої присудком). Дієприкметники майбутнього часу в деяких мовах мають певні модальні ознаки: наміру, зобов’язання.

 

Близькість дієприкметника і прикметника виявляється в наявності у дієприкметника в певних мовах узгоджувальних категорій роду, числа, відмінка. Як і прикметник, дієприкметник виконує синтаксичну функцію означення або, рідше, іменникової частини присудка. Ім’я, яке визначається дієприкметником, може позначати суб’єкт дії («танцююча дівчина»), об’єкт дії («написаний лист»). Особа суб’єкта або об’єкта дії може бути виражена за допомогою спеціальних морфологічних показників у формі дієприкметника.

 

Означальні конструкції з дієприкметниками, які можуть бути відокремленими (відокремлений дієприкметниковий зворот), близькі за значенням до означальних та деяких інших типів підрядних речень. Наприклад, «Він побачив співаючих дітей» – «Він побачив дітей, які співали» – «Він побачив, що діти співали». В багатьох мовах дієприкметники входять до складу видо-часових аналітичних дієслівних форм. Найбільший набір дієприкметникових форм мають перехідні дієслова недоконаного виду. Проте більшість цих дієслів використовують далеко не всі можливості, які надає їм система мови.

 

Серед мовознавців не існує єдиної думки щодо семантико-граматичного статусу дієприкметника. Все більше мовознавців відносять дієприкметник до форм дієслова.