+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Епос гірської країни під загрозою зникнення

ХАНОЙ – Після майже десятиріччя наукових пошуків в’єтнамські дослідники знайшли несподівану цінність у формі епічних розповідей, які передавалися з покоління в покоління у родинах Тей Нгуєн (Північне Нагір’я). Проте нестача вмілих перекладачів затримує процес перетворення їх у бібліотечний фонд.

Неоціненний скарб

У 2001 році Інститут дослідження в’єтнамської культури створив групу дослідників для проекту, направленого на пошук та захист епічних розповідей від їх можливого виходу з ужитку в Центральному Нагір’ї. Від проекту під назвою «Дослідження, збирання, редагування та видання Епосу Тей Нгуєн» очікувалося видання 200 фольклорних та поетичних зразків, при цьому планувалося використати близько 2200 магнітофонних стрічок.

Згідно з доповіддю, опублікованою Інститутом минулого тижня, після спостереження за тисячами общин у Тей Нгуєн та сусідніх провінціях Кхан Хоа, Фу Йен та Куанг Нам дослідники записали 800 зразків епосу, використавши при цьому близько 6000 записів поезії.

У доповіді повідомляється, що серед знайдених творів були три найдовші цикли епосу, кожен з яких містить близько 100 епізодів, переказаних поколінням, в основному пов’язаним між собою. Загалом, їх описують як найціннішу знахідку.

Два з них – це Донг, написаний на мові Ба На, та Дем Донг на мові Ксе Данг, знайдені у Кон Тум на півночі Центрального Нагір’я, на території, де дослідники раніше й не сподівалися на існування подібних творів. Третій епос, От Дронг, написаний на мові М’нонг, був знайдений у Дек Лек та Дек Нонг, – повідомляється у доповіді.

Проблеми перекладу

Незважаючи на несподіваний успіх першої частини проекту, в’єтнамські дослідники зараз переймаються процесом перекладу, оскільки великою мірою він буде залежати від місцевих діячів культури та перекладачів, які знайомі не лише з мовою, але й з культурою та історією тієї доби. Нестача таких спеціалістів підводить під сумнів успіх цієї частини проекту.

«Найскладніше для нас – це знайти необхідну кількість вправних перекладачів. Місцеві діячі культури та тлумачі старіють, і внаслідок цих проблем обсяг роботи збільшується», – повідомив голова проекту, професор Нго Дук Тхінх.

За словами професора Нгуєна Ксуан Кінха, члена пошукової групи, лише 75 епічних поем з шести мов – Ба На, Ксе Данг, Мнонг, Е де, Чем та Ра Глей – освічені родини переклали та опублікували.

«У порівнянні з тим, що ми знайшли, це лише вершина айсбергу», – сказав він.

Статистика, опублікована Інститутом дослідження культури, показала таку кількість двомовних діячів культури та перекладачів, які були задіяні в проекті: 13 в мові Е де, 13 – в Ра Глей, 6 – в Ба На, 1 – в Чем, 1 – у Мнонг і 1- у Ксе Денг. Не знайшлося жодного, який би перекладав епос з мови Джіа Рей.

Інша проблема полягає в самому перекладі, оскільки деякі перекладачі не здатні добре виконувати роботу. Наприклад, єдиний вправний перекладач з мови Ксе Дан, А Джа, сказав, що він зміг правильно перекласти 70 відсотків отриманої роботи, що складає максимум три твори за рік.

Ще одне питання, на якому акцентують увагу дослідники, – це місцева усвідомленість важливості збереження своїх культурних цінностей. У той час коли все більшої ваги набуває модернізація, поступово поширюючись у селах Центрального Нагір’я, чи залишиться бодай якийсь інтерес до епосу після того, як він буде перекладений на мову, доступну кожному?

«Якщо ми не будемо мати серйозного ставлення до збереження наших культурних цінностей, епос у селах скоро зникне», – заявив Труонг Бі, віце-директор відділу культури провінції Дек Лек.