+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Літературна мова

На початкових етапах розвитку мови існували тільки у формі діалектів. На основі кількох діалектів могла складатися мова фольклору. Торгівля змушувала носіїв віддалених діалектів розуміти одне одного. В давнину та в Середньовіччі існувала культурна прірва між освіченою меншістю, яка завжди була двомовною, та рештою населення, в основному одномовною і неписьменною. Такий стан речей став змінюватися, коли почали створюватися централізовані національні держави з єдиними ринками. Поступово починала формуватися літературна (стандартна) мова. Цей процес відбувався у різних країнах у різний час. В Україні традиційно використовується термін «літературна мова», оскільки така мова, перш за все, складалася у сфері художньої літератури.

 

Літературна мова – це зазвичай національна мова. Вона завжди базується на одній з раніше існуючих форм мови. Якщо мова існувала лише у формі діалектів, то звичайно вибирають найпрестижніший з них.

 

Літературна мова відрізняється від діалектів, по-перше, за ступенем поширеності: вона стає надбанням усього народу; по-друге, має чітко визначені та записані норми, які вивчаються в школі; по-третє, її використовують не лише в побутовій, але в першу чергу в культурній галузі. Українська літературна мова багато в чому завдячує старослов’янській, а західноєвропейські – латині. Літературна мова в будь-якій країні поширюється завдяки школі, де дітей навчають читати, писати та говорити відповідно до літературних норм. У ХХ сторіччі літературна мова стала поширюватися новими способами, не менш важливими, ніж школа, – це радіо і особливо телебачення.

 

На початкових стадіях існування літературні мови могли вважатися «мовами панівних класів». У наш час усе більше людей користуються літературною мовою в повсякденному житті. В багатьох країнах люди, які розмовляють на діалектах, вважаються недостатньо культурними. Але є країни, в яких діалекти є дуже стійкими при загальності літературної мови. Така ситуація спостерігається в Японії, а також в усіх країнах, де поширена німецька мова. Тут до сих пір в офіційних ситуаціях розмовляють з «чужинцями» літературною мовою. Проте в сімейному колі, зі знайомими та сусідами спілкуються на діалекті. Діти швидко опановують літературну мову під час перегляду телепередач, а пізніше – завдяки школі.