+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Мовна здатність

Мовна здатність – одне з ключових понять психолінгвістики; багаторівнева, ієрархічно організована функціональна система, яка формується в психіці носія мови в процесі онтогенетичного розвитку. Поняття «мовна здатність» було введене радянською лінгвістичною школою. Існують дві основні точки зору на походження мовної здатності: згідно з однією з них, мовна здатність закладена біологічно й розвивається  в ході розвитку дитини, й навпаки, згідно з іншою, – мовна здатність є соціальним за своєю суттю утворенням, яке формується в процесі розвитку комунікативної діяльності.

 

У мовній здатності розрізняються елементи й рівні. Елементи – це відображені й узагальнені свідомістю елементи системи мови. Відображенням семантичних відношень у мові є прескрипторні правила (тобто правила, які вказують мовцеві, як правильно вживати те або інше поєднання елементів), за допомогою яких пов’язані елементи мовної здатності. Ці правила мають прихований неусвідомлений психолінгвістичний характер.

 

Рівні мовної здатності – це пов’язані прескрипторними правилами функціональні підсистеми елементів. Є всі підстави стверджувати, що рівні мовної здатності відповідають рівням системи мови: можна виділити фонетичний, граматичний, лексичний рівні, в тому числі й словотворчий підрівень, синтаксичний рівень. Під час вивчення будови та функціонування мовної здатності досліджується спосіб репрезентації системи мови в мовній здатності, прескрипторні правила вибору елементів, улаштування рівнів мовної здатності, що дає можливості для повнішого уявлення психолінгвістичних механізмів мовленнєвої діяльності, функціонування системи мови у спілкуванні.