+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Паронім

 Паронімія (від грецького слова Para – біля і onyma – ім’я) – явище часткової звукової подібності слів (паронімів) при їх семантичній відмінності (повній або частковій). Проблема паронімії виникає внаслідок навмисного зближення або ненавмисного змішування (тоді це мовленнєва помилка) паронімів у мовленні. Термін паронім запропонував Аристотель, який назвав так похідні слова.

 

У 60-70 роках 20 сторіччя склалося розуміння паронімів як спільнокореневих слів, що належать до однієї частини мови («болотний» – «болотистий», «виплата» – «оплата», «платня»). Проте деякі вчені вважають паронімами лише такі спільнокореневі слова, тотожні за граматичними (морфологічними) властивостями, які мають співзвучні префікси та спільне місце наголосу. Структурна подібність паронімів зумовлює їх змістову співвіднесеність. Спільнокореневі слова, які належать до однієї частини мови, утворюють паронімічні ряди закритого характеру.

 

У мові з метою спеціального зближення або внаслідок випадкового змішування, зазвичай, зіставляються спільнокореневі слова одного й того ж або близьких понятійно-предметних планів.

 

При зіставленні паронімів акцент робиться на їх семантичних відмінностях, у зв’язку з чим виявляються їх сполучні можливості. Все це надає паронімії системного характеру на рівні ідеографії, словотворення, лексичної сполучуваності. Пароніми по-різному сполучаються з іншими словами (і це зрозуміло: значення у них різні, тому й змістові зв’язки з сусідами в реченні не можуть бути однаковими). Пароніми в мові – це явище швидше небажане, ніж корисне, свого роду завада для співбесідників.

 

Проте пароніми існують у багатьох мовах, тому їх треба чітко розрізняти за змістом і правильно вживати.

 

Пароніми розглядаються у вченні про культуру мовлення. Пароніми іноді називають словниковими, на відміну від паронімів контекстуальних, або поетичних, які мають будь-яку звукову подібність («контузити» – «конфузити»). Під паронімією в цьому випадку розуміють ненавмисне змішування (мовленнєва помилка) або спеціальне зближення подібних за звучанням слів. У паронімії існують і вужчі її трактування: 1) як зближення лише різнокореневих слів; 2) як явище народної етимології.

 

Пароніми можна розрізняти й таким чином: замість кожного пароніма підставляти близьке йому за значенням слово. Ці слова ніколи не співпадають. Так, наприклад, замість економний господар можна сказати дбайливий господар; замість економічний спосіб лиття – вигідний спосіб лиття. Різниця між паронімами економний та економічний стає зрозумілою.

 

У західноєвропейській філологічній традиції представлене дещо вужче розуміння паронімів: у працях з культури мовлення для позначення паронімів часто користуються терміном «змішування» або включають їх до більш загального поняття «помилкового, неправильного» використання слів.