+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Прийменник

Прийменник – розряд службових, морфологічно незмінюваних слів, що виражають різноманітні відношення між залежними та головними членами словосполучення та здійснюють підрядний синтаксичний зв’язок усередині словосполучення та речення. Прийменники використовуються в багатьох мовах (наприклад, індоєвропейських, семітських та інших).

 

Кожний прийменник характеризується лише йому властивою сукупністю значень: наприклад, в українській мові прийменник «в» передає конкретно-просторові відношення («перебувати в кімнаті»), використовується при позначенні переходу з одного стану в інший («перетворити в руїни»). Значення прийменника складають сукупність його семантичних реалізацій (варіантів), або його семантичну структуру. Більшість прийменників характеризуються багатозначністю, яка, в свою чергу, створює умови для широкого розвитку синонімії прийменників. Наприклад, («біля будинку», «коло будинку», «поблизу будинку»).

 

У значеннях прийменника відтворюється семантична взаємодія службового слова і самостійних слів, які воно поєднує; наприклад, прийменник «в» реалізує просторове значення спрямованості переважно при заміщенні позиції головного члена словосполучення дієсловом спрямовуючого руху: «внести в дім», «увійти в довіру». Вибір прийменника ґрунтується на правилах семантичного узгодження, особливостях зовнішніх мовних відношень об’єктів дійсності та вимогах мовленнєвого узусу, порівняйте: «піти в музей», але «піти на виставку».

 

Разом з прийменником найчастіше використовуються іменники та займенники. Прислівники, поєднуючись із прийменниками, зазнають деякої субстантивації: «відкласти на завтра». Прийменники також здатні до субстантивації: «Він обдумав усі за і проти». За своєю граматичною функцією прийменник співвідноситься з категорією відмінка. В тих мовах, де є відміни іменників, прийменник, поєднуючись з певним відмінком, підсилює його значення.

 

У сучасних мовах наявні прийменники первинні, споконвічні з генетичної точки зору для визначеної мови і вторинні, похідні від інших частин мови. Зазвичай прийменники стоять перед залежним словом у словосполученні; в деяких випадках вони можуть знаходитися в постпозиції. Наприклад, порівняйте: «заради дружби» і «дружби заради». Прийменники, як правило, не мають наголосу. В складі речення прийменники не займають самостійної синтаксичної позиції й не є самостійними членами; вони складають із залежним словом єдину синтаксичну групу. Прийменники відносять до службових частин мови або називають частками мови. Іноді їх узагалі не включають до класифікації за частинами мови, у цьому випадку вони розглядаються як особливий клас слів, що виконують службову функцію. Виділення прийменників у складі частин мови бере свій початок ще з античного мовознавства. В античних та середньовічних граматиках до складу прийменника включалися і префікси, що позначалося на українській граматичній традиції аж до кінця 19 сторіччя.