+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Прикметник

Прикметник – лексико-семантичний клас предикатних слів, які позначають непроцесуальну ознаку (властивість) предмета, події або іншої ознаки, вираженої іменною частиною мови. Прикметник позначає або якісну ознаку предмета, поза його відношенням до інших предметів, подій або ознак, або ознаку відносну. Ця ознака позначає властивість предмета через його відношення до іншого предмета, ознаки, події.

 

Прикметник як частина мови не тільки не є універсальною категорією, але й складає клас слів, найменш специфікований порівняно з іншими морфолого-синтаксичними класами. Семантичною основою прикметника є поняття якості. Прикметником є частина предметів або подій, яким властива відповідна ознака. Прикметники завжди семантично пов’язані з іменниками. Цей зв’язок реалізується двома способами: прикметник може виступати означенням до іменника, утворюючи атрибутивну конструкцію, або як предикат  чи частина предикату, поєднуючись з іменниками через дієслово-зв’язку.

 

За семантикою прикметники надзвичайно неоднорідні, їх класифікації різноманітні й спираються як на значення самих прикметників, так і на властивості денотатів, яких стосуються ознаки, а також на можливості інтенсифікації. Виокремлюють оцінювальні прикметники («гарний», «поганий»), параметричні («низький», «високий»). Існують прикметники, що виражають форму, колір і т. ін. Вирізняють також прикметники, які позначають властивості речей, сприймані відчуттями, фізичні якості людей і тварин та внутрішні психологічні властивості, постійні якості та тимчасові стани. Очевидно, що поділ прикметників на якісні та відносні є універсальним. Якісні прикметники вважаються «класичними» предикатами, оскільки вони не містять жодних сем, окрім предикативних. Якісна ознака, яка лежить в основі семантичної структури речення, може змінюватися за шкалою інтенсивності, що визначає дві основні семантичні властивості. Прикметник може мати ступені порівняння і здатний сполучатися з інтенсифікаторами.

 

Значення відносних прикметників відмінне. Це відношення, яке встановлюється між предметом (або ознакою) та іншим предметом, ознака якого позначається прикметником. Семантика відносних прикметників є складною ознаковою структурою, співвіднесеною зі структурою початкового слова. Відносний прикметник не має центральної ознаки, яка може градуюватися, тому він не має ступенів порівняння і не поєднується з інтенсифікаторами. Якісні значення, які виражаються прикметниками, є універсальними і властиві всім мовам. При цьому слова, які позначають якісні ознаки, тяжіють до іменної або дієслівної систем. У цьому відбивається подвійна природа прикметника. Включаючись до іменникової групи, прикметник узгоджується з ним за морфологічними категоріями (роду, числа і т. ін.) або об’єднується з іменником в атрибутивну групу. Для утворення сполучення, що вказує на ознаку, прикметник поєднується з дієсловом-зв’язкою.

 

Відносні ознаки часто виражаються іменниками, причому іменник приєднується до означуваного за допомогою спеціальних засобів (наприклад, прийменників) або займає в іменниковій групі місце атрибута («автобусна зупинка», «дерев’яний будинок»). Набір граматичних категорій, які властиві прикметникам, залежить від мови й способу описання. Склад класу прикметників сильно коливається у різних класифікаціях і для різних мов. На основі семантичних критеріїв до прикметників відносять слова, що позначають якість. Іншим критерієм є здатність прикметника входити до складу іменникової групи, займаючи в ній позицію атрибута, для якого властивим є те, що його граматичне значення повторює значення підпорядковуючого іменника.

 

Розряди слів, що належать до класу прикметників, класифікуються на різних підставах, наприклад: якісно-відносні, присвійні, займенникові, повнозначні. Відносні, в свою чергу, поділяються на власне відносні, порядкові та займенникові.