+38(044) 353 44 55, +38(044) 353 60 90, +38 (068) 866 72 79 kievpereklad@gmail.com

Просторіччя

Просторіччя – одна з форм національної мови, поряд з діалектами, жаргонним мовленням та літературною мовою. Разом з народними говорами та жаргонами просторіччя складає усну некодифіковану сферу загальнонаціональної мовної комунікації – народно-розмовну мову. Просторіччя має понаддіалектний характер, на відміну від говорів та жаргонів – це мовлення, загальнозрозуміле для носіїв національної мови. Будучи універсальною для національних мов категорією, просторіччя в кожній з них має специфічні особливості та властиві лише йому взаємовідносини з літературною мовою. У просторіччі представлені одиниці всіх мовних рівнів. Особливо чітко своєрідність просторіччя виявляється у використанні елементів літературної мови, в граматичному та фонетичному оформленні слів загального словникового фонду. Для просторіччя властивими є експресивно «занижені» оцінювальні слова з палітрою відтінків від фамільярності до грубості, до яких у літературній мові є нейтральні синоніми: «дрихнути» – «спати», «гепнути» – «ударити».

В українській мові просторіччя – історично складена мовна система, становлення і розвиток якої тісно пов’язаний з формуванням української національної мови. Саме слово «просторіччя» утворилося зі словосполучення «простая речь», яке використовувалося в 16-17 сторіччях. Формування просторіччя та подібних до нього явищ у донаціональний період розвитку конкретних мов головним чином європейського ареалу часто пов’язане з наддіалектною говіркою великих міст – економічних, політичних та культурних центрів країни. Поступово складалися форми співвідношення просторіччя з літературною мовою, в результаті чого утворилося літературне просторіччя, яке є межею літературної мови з народно-розмовною мовою. Норма їх використання полягає в тому, що вони допускаються в літературну мову з обмеженими стилістичними завданнями: як засіб соціально-мовленнєвої характеристики персонажів, для «заниженої» в експресивному плані характеристики осіб, предметів, подій. До літературного просторіччя належать лише ті мовленнєві елементи, які закріпилися в літературних текстах, після тривалого відбору семантичної та стилістичної обробки. Поряд з просторічними словами до літературного просторіччя належать діалектизми та жаргонізми, які втратили свою локальну та соціально-обмежену прикріпленість. До літературних просторіч варто також зарахувати й слова, що позначають реалії, які не мають номінації в літературній мові. Склад літературного просторіччя в будь-якій мові (в тому числі, в англійській) є рухомим і постійно поновлюється; багато слів та висловлювань набули статусу «розмовних» і навіть «книжних», наприклад, «відгул», «нитик». Окремі явища фігурують у складі крилатих виразів та літературних цитат.

У науковій літературі поширеним є і дещо вужчий погляд на просторіччя як на сукупність вищезгаданих факторів загальнонародного характеру. Таке розуміння просторіччя заходить відгук у лексикографічній практиці, в лексикології та стилістиці.

У загальнолітературному мовленнєвому вжитку термін «просторіччя» часто використовується на позначення окремого слова або звороту «заниженого» згрубілого або грубо-фамільярного забарвлення.